Як граючи в «Світ громад» будувати нове уявлення майбутньої ОТГ
By
Ася Счастливцева
On
8/20/2017
In
Подiї
Темою об'єднання громад зараз нікого не здивуєш. Всюди в пресі і по телебаченню говорять про створення об'єднаних територіальних громад, про успіхи або труднощі, які виникають в процесі становлення. Але, мабуть, мало хто знає, що спробувати “пожити” об'єднаною громадою можна завдяки грі “Світ громад”.
Про цю гру я дізналася, коли була на журналістському форумі в Києві. Нам її презентував Тарас Тимчук, один з розробників цієї гри. А потім ми, журналісти поділилися на п'ять команд і грали в цю гру. І вона мені так сподобалася, що я вирішила привезти її для учасників ініціативних груп, які вирішили створити ОТГ в Чигиринському районі.
Пізніше я дізналася, що саме для майбутніх ОТГ ця гра і створювалася.
В цю гру можуть грати як дорослі, так і діти, віком від 14 років. На початку ігри роздаються карточки, на яких написані ролі учасників. Це можуть бути підприємець, вчитель, священик. Є роль безробітного і навіть переселенця.
Потім вся команда як і у реальному житті вибирають голову (мера). Він має додаткові карточки, по яких може орієнтуватися, як йому діяти.
Кожен учасник ігри на карточці, яка йому дісталася з визначеною роллю знає, яку суму від держави він отримує в якості зарплати або державної допомоги, скільки у вигляді податків, відрахувань повинен відправити на користь держави, або громади. Все як в реальному житті.
Але саме головне, що всіх гравців об'єднує одна спільна мета — це та ціль ігри, до якої вони разом повинні дійти за 2-3 години ігри. Наприклад, в нашому випадку ціллю було стати здоровою та щасливою громадою.
А також, ми повинні були всі разом збудувати музичну школу.
Але були ще і проміжні цілі та були картки з “викликами долі”. Це і перевірка податкової і народження дитини і кожен з цих викликів до чогось призводив — і до підвищення своєї компетенції в питаннях податкового законодавства, і до усвідомлення того, що дитина це і радість і велика відповідальність у вигляді коштів, які несе бюджет родини.
І ще багато-багато різних цікавих моментів. До речі в цій грі багато сценаріїв, і той, який випав нашій команд — стати щасливою та здоровою громадою — це тільки один з них. Взагалі таких сценаріїв може бути більше 100!
До речі, наша команда досягла мети і побудувала музичну школу, ставши найщасливішими та здоровішими громадянами. Але не всім командам пощастило так як нам. Пізніше, спілкуючись з учасниками команд, спитавши яка причина, що вони не досягли поставленої мети, вони зізнавалися, що ставили особисте вище громади, що ще споживацька психологія очікування, що хтось має “прийти і дати” на жаль залишилася в нашому світогляді.
Тож, дізнавшись, що цю гру можна позичати та брати в оренду у громадських організацій, я вирішила неодмінно її дістати і привезти в Чигиринській район. Мені повезло з першого разу і керівниця громадської організації “Майбутнє без меж” Анна Русавська, на моє прохання прислала цю гру в Чигирин.
Першу гру проводили проводили біля села Боровиця з представниками громади села Головківка. Родини разом з дітьми виїхали, щоб поспілкуватися на природі, покупатися і звичайно, пограти в гру, про яку я розказувала з таким захопленням, що було багато бажаючих в неї грати.
Спочатку сіли грати дорослі. Довго обговорювали правила гри, роздивлялися картки з ролями, входили в ролі :). Ще довше йшла дискусія кого обрати головою громади. За цим спостерігали діти і невдовзі вже почали підказувати батькам, де треба платити і скільки податків, який об'єкт нерухомості краще придбати і як наприкінці кожного раунду розподілити прибуток громади.
Так, незабаром , за ігровим столом залишилися тільки діти. Говорячи про дітей, маю на увазі випускників одинадцятого класу, дев'тикласників та випускників попереднього року.
Після того, як в гру долучилися молодь все пішло в конструктивному руслі. По-перше, вони відразу дали зрозуміти голові громади, що діяти в інтересах громади правильніше, ніж навпаки, по-друге, вибрали людину, яка б слідкувала за всіма грошима, які йдуть до бюджету громади і гра пішла. Бюджет громади став поповнюватися. І вже гравці так увійшли до смаку гри, що дорослим пограти вже не вдалося.
Голова громади так увійшов “в роль” голови громади, якій піклується інтересами села, що на свої “власні кошти” побудував нову школу, а вся молода команда дійшла поставленої мети.
Грали майже всю ніч, так що послухати їх враження можна було тільки на наступний день. Враженнями ділилися всі одночасно, так що важко було вирізнити хто конкретно говорить. Гравці погодилися, що на початку було трохи важко, бо правил багато і треба було запам'ятовувати. Потім ще мусили зрозуміти, скільки і як платити податків. Але вже на третьому раунді гри все пішло як по маслу.
Анна Шевченко, випускниця 11 класну НВК с. Головківка говорить, що сама гра дуже здивувала тим, що вона незвичайна і головніше в цій грі всім гравцям бути просто однією командою. Бо кінцевий результат залежить чи будуть вони один за одного чи по одинці. Гра з'єднує людей. Дуже цікаво бути мером. Дуже сподобалося витягувати життєві обставини, ті що випали на долю і це було найцікавішим. Потім цікаво, коли тобі гроші з банку видають. А найцікавішим є те, що ти можеш бути навіть безробітнім, але потім в кінці гри ти виявишся найбагатшою людиною і з перукарнею, і з будинком і все завдяки друзям, які з тобою грають в цю гру. В цій грі, напевно, найголовніше бути командою однодумців, допомагати один одному. І від цього залежить успіх будь-яких громад, незважаючи місто це чи село.
Всі учасники зійшлися на тому, що допомагати громаді, вкладати туди свої гроші і розширювати інфраструктуру — це дійсно приємно і дуже круто!
Через те, що час оренди ігри був обмежений, бо багато громад в містах, селах хочуть познайомитися та пограти в неї, мусили гру повернути “додому” в Світловодськ і шукати іншу організацію, яка нам позичить її. Другий раз ми отримали гру з Києва від громадської організації “Міцна громада”. В цей раз ті, хто не встиг пограти з “дорослої” команди прийшов дізнатися, як можна стати міцною, щасливою, багатою громадою, хай, навіть поки не по-справжньому.
Серед учасників були члени ініціативної групи, які після обрання на сходці села, час від часу збираються, щоб прорахувати всі “за” і “проти” об'єднання для села Головківка. Тож гра, як раз була таким тренажером для сприйняття себе вже в ролі об'єднаної громади. Враження після ігри були різними. Один з її учасників сказав, що на його думку, гра все ж таки розрахована більше на дітей, ніж на дорослих. Вона дозволяє дітям вчитися спілкуватися, домовлятися між собою, виробляти спільну стратегію бачення майбутнього. І як раз більше всього сподобалося, бо це по-перше готовить дітей до реального життя, і витягуючи картку з життєвими обставинами вони стикаються з обставинами, які від них не залежать. Бо так в житті і буває, що ми не можемо порахувати наперед. По-друге, відкриває в дітях їх здібності, до чого вони більш схильні. Наприклад, вміння рахувати, розбиратися у податкових відрахуваннях, керувати грошовими потоками. По-третє, багато спілкуючись з дітьми, помічаєш, що більшість з них поки не бачить себе в житті , свого майбутнього. А гра дає готові моделі людей, але дозволяє гравцю приміряючи роль під себе модифікувати її і ставати або фермером сучасним або консервативним, безробітним, бідним або підприємливим.
- Хотілось би мати можливість моделювати власний сценарій з урахуванням даних конкретного села чи містечка, говорить Євген Широков. Наприклад, мати картки з можливістю дописувати вартість тих об'єктів, які вже є в громаді, враховувати власні особливості та можливості. А потім поставити мету, яку б конкретна громада хотіла б досягти і спробувати її досягти.
В кінці гри, аналізуючи досягнення та моменти, що не змогли реалізувати, члени команди одноголосно прийшли до висновку, що гра заставляє працювати над спільною справою. Усвідомили, що саме створення малого бізнесу, власної справа там, де живеш, дає можливість залишати податки тут у себе, в громаді, дякуючи чому розвивати її.
Ще раз хочу подякувати керівнику двом чарівним Аннам - керівницям громадських організацій ГО “Міцна громада” та ГО “Майбутнє без меж” - Анне Гладкой та Анне Русавській за можливість потренувати молоду команду майбутніх агентів змін Головківщини!
Про цю гру я дізналася, коли була на журналістському форумі в Києві. Нам її презентував Тарас Тимчук, один з розробників цієї гри. А потім ми, журналісти поділилися на п'ять команд і грали в цю гру. І вона мені так сподобалася, що я вирішила привезти її для учасників ініціативних груп, які вирішили створити ОТГ в Чигиринському районі.
Пізніше я дізналася, що саме для майбутніх ОТГ ця гра і створювалася.
В цю гру можуть грати як дорослі, так і діти, віком від 14 років. На початку ігри роздаються карточки, на яких написані ролі учасників. Це можуть бути підприємець, вчитель, священик. Є роль безробітного і навіть переселенця.
Потім вся команда як і у реальному житті вибирають голову (мера). Він має додаткові карточки, по яких може орієнтуватися, як йому діяти.
Кожен учасник ігри на карточці, яка йому дісталася з визначеною роллю знає, яку суму від держави він отримує в якості зарплати або державної допомоги, скільки у вигляді податків, відрахувань повинен відправити на користь держави, або громади. Все як в реальному житті.
Але саме головне, що всіх гравців об'єднує одна спільна мета — це та ціль ігри, до якої вони разом повинні дійти за 2-3 години ігри. Наприклад, в нашому випадку ціллю було стати здоровою та щасливою громадою.
А також, ми повинні були всі разом збудувати музичну школу.
Але були ще і проміжні цілі та були картки з “викликами долі”. Це і перевірка податкової і народження дитини і кожен з цих викликів до чогось призводив — і до підвищення своєї компетенції в питаннях податкового законодавства, і до усвідомлення того, що дитина це і радість і велика відповідальність у вигляді коштів, які несе бюджет родини.
І ще багато-багато різних цікавих моментів. До речі в цій грі багато сценаріїв, і той, який випав нашій команд — стати щасливою та здоровою громадою — це тільки один з них. Взагалі таких сценаріїв може бути більше 100!
До речі, наша команда досягла мети і побудувала музичну школу, ставши найщасливішими та здоровішими громадянами. Але не всім командам пощастило так як нам. Пізніше, спілкуючись з учасниками команд, спитавши яка причина, що вони не досягли поставленої мети, вони зізнавалися, що ставили особисте вище громади, що ще споживацька психологія очікування, що хтось має “прийти і дати” на жаль залишилася в нашому світогляді.
Тож, дізнавшись, що цю гру можна позичати та брати в оренду у громадських організацій, я вирішила неодмінно її дістати і привезти в Чигиринській район. Мені повезло з першого разу і керівниця громадської організації “Майбутнє без меж” Анна Русавська, на моє прохання прислала цю гру в Чигирин.
Першу гру проводили проводили біля села Боровиця з представниками громади села Головківка. Родини разом з дітьми виїхали, щоб поспілкуватися на природі, покупатися і звичайно, пограти в гру, про яку я розказувала з таким захопленням, що було багато бажаючих в неї грати.
Спочатку сіли грати дорослі. Довго обговорювали правила гри, роздивлялися картки з ролями, входили в ролі :). Ще довше йшла дискусія кого обрати головою громади. За цим спостерігали діти і невдовзі вже почали підказувати батькам, де треба платити і скільки податків, який об'єкт нерухомості краще придбати і як наприкінці кожного раунду розподілити прибуток громади.
Так, незабаром , за ігровим столом залишилися тільки діти. Говорячи про дітей, маю на увазі випускників одинадцятого класу, дев'тикласників та випускників попереднього року.
Після того, як в гру долучилися молодь все пішло в конструктивному руслі. По-перше, вони відразу дали зрозуміти голові громади, що діяти в інтересах громади правильніше, ніж навпаки, по-друге, вибрали людину, яка б слідкувала за всіма грошима, які йдуть до бюджету громади і гра пішла. Бюджет громади став поповнюватися. І вже гравці так увійшли до смаку гри, що дорослим пограти вже не вдалося.
Голова громади так увійшов “в роль” голови громади, якій піклується інтересами села, що на свої “власні кошти” побудував нову школу, а вся молода команда дійшла поставленої мети.
Грали майже всю ніч, так що послухати їх враження можна було тільки на наступний день. Враженнями ділилися всі одночасно, так що важко було вирізнити хто конкретно говорить. Гравці погодилися, що на початку було трохи важко, бо правил багато і треба було запам'ятовувати. Потім ще мусили зрозуміти, скільки і як платити податків. Але вже на третьому раунді гри все пішло як по маслу.
Анна Шевченко, випускниця 11 класну НВК с. Головківка говорить, що сама гра дуже здивувала тим, що вона незвичайна і головніше в цій грі всім гравцям бути просто однією командою. Бо кінцевий результат залежить чи будуть вони один за одного чи по одинці. Гра з'єднує людей. Дуже цікаво бути мером. Дуже сподобалося витягувати життєві обставини, ті що випали на долю і це було найцікавішим. Потім цікаво, коли тобі гроші з банку видають. А найцікавішим є те, що ти можеш бути навіть безробітнім, але потім в кінці гри ти виявишся найбагатшою людиною і з перукарнею, і з будинком і все завдяки друзям, які з тобою грають в цю гру. В цій грі, напевно, найголовніше бути командою однодумців, допомагати один одному. І від цього залежить успіх будь-яких громад, незважаючи місто це чи село.
Всі учасники зійшлися на тому, що допомагати громаді, вкладати туди свої гроші і розширювати інфраструктуру — це дійсно приємно і дуже круто!
Через те, що час оренди ігри був обмежений, бо багато громад в містах, селах хочуть познайомитися та пограти в неї, мусили гру повернути “додому” в Світловодськ і шукати іншу організацію, яка нам позичить її. Другий раз ми отримали гру з Києва від громадської організації “Міцна громада”. В цей раз ті, хто не встиг пограти з “дорослої” команди прийшов дізнатися, як можна стати міцною, щасливою, багатою громадою, хай, навіть поки не по-справжньому.
Серед учасників були члени ініціативної групи, які після обрання на сходці села, час від часу збираються, щоб прорахувати всі “за” і “проти” об'єднання для села Головківка. Тож гра, як раз була таким тренажером для сприйняття себе вже в ролі об'єднаної громади. Враження після ігри були різними. Один з її учасників сказав, що на його думку, гра все ж таки розрахована більше на дітей, ніж на дорослих. Вона дозволяє дітям вчитися спілкуватися, домовлятися між собою, виробляти спільну стратегію бачення майбутнього. І як раз більше всього сподобалося, бо це по-перше готовить дітей до реального життя, і витягуючи картку з життєвими обставинами вони стикаються з обставинами, які від них не залежать. Бо так в житті і буває, що ми не можемо порахувати наперед. По-друге, відкриває в дітях їх здібності, до чого вони більш схильні. Наприклад, вміння рахувати, розбиратися у податкових відрахуваннях, керувати грошовими потоками. По-третє, багато спілкуючись з дітьми, помічаєш, що більшість з них поки не бачить себе в житті , свого майбутнього. А гра дає готові моделі людей, але дозволяє гравцю приміряючи роль під себе модифікувати її і ставати або фермером сучасним або консервативним, безробітним, бідним або підприємливим.
- Хотілось би мати можливість моделювати власний сценарій з урахуванням даних конкретного села чи містечка, говорить Євген Широков. Наприклад, мати картки з можливістю дописувати вартість тих об'єктів, які вже є в громаді, враховувати власні особливості та можливості. А потім поставити мету, яку б конкретна громада хотіла б досягти і спробувати її досягти.
В кінці гри, аналізуючи досягнення та моменти, що не змогли реалізувати, члени команди одноголосно прийшли до висновку, що гра заставляє працювати над спільною справою. Усвідомили, що саме створення малого бізнесу, власної справа там, де живеш, дає можливість залишати податки тут у себе, в громаді, дякуючи чому розвивати її.
Ще раз хочу подякувати керівнику двом чарівним Аннам - керівницям громадських організацій ГО “Міцна громада” та ГО “Майбутнє без меж” - Анне Гладкой та Анне Русавській за можливість потренувати молоду команду майбутніх агентів змін Головківщини!
